Порадник для вчителів:
навчальний рік у часи війни

В цьому пораднику ми висвітлили декілька найголовніших сходинок, щоб навчальний рік був максимально легко та продуктивно.

Віримо, що разом зможемо вистояти всі виклики та бути підтримкою один одному!

Піклування про себе

Піклування про себе - це перша сходинка до нашої психологічної та фізичної стійкості у важкі часи. Тим паче ми можемо підтримувати інших та множити їхні сили лише тоді, коли самі маємо достатньо внутрішнього ресурсу.

То що ми можемо зробити для нашого піклування про себе впродовж навчального року?

ПЛАНУВАННЯ ВІДПОЧИНКУ

Для психологічної стійкості важливо вчасно відновлюватись та відпочивати. Як це зробити?

Подумайте над тим, що вам хотілось би робити для відновлення та що максимально наповнює вас силами, що допомогло вистояти ці пів року або було допомогою раніше у важкі періоди. Можливо це зайняття творчістю, спорт, час на природі чи сімейні вечері, кулінарія, читання, катання на велосипеді. Занотуйте ваші відповіді на аркуші паперу чи у щоденнику.

Після того, як ви обрали для себе варіанти відпочинку (те, що вас наповнює), обміркуйте, як ви можете зробити це частиною вашого життя? Наприклад, зробити нову традицію вихідного дня або вписати у свій план тижня.

Занотуйте ваші роздуми.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ В ЖИТТІ

Для покращення психологічної стійкості на рівні оцінки життя можна використовувати таку вправу: намалюйте кожну сферу вашого життя у вигляді доміно, наприклад, родина, волонтерство, робота, ваші інтереси та хобі, навчання, спорт, домашній побут, друзі, діти тощо.

На кожному з них напишіть, що найкраще працює зараз, наприклад, в хобі зараз надає ресурс вечірні прогулянки чи малювання картин.

Подивіться на ваші записи: навіть, якщо одне з доміно впаде, то інші сфери створять та підтримають загальну стійкість. Також ви можете побачити, яка сфера розвинена найбільше, а де потрібно більше уваги.

Також доволі популярною та корисною методикою є

“Колесо життєвого балансу”:

1. Намалюйте коло та розділіть його на 8 секторів.

2. Уявіть, що коло - це ваша картина життя. Заповніть сектори важливими сферами у вашому житті. Це може бути все те, що важливо саме для вас в цей момент часу.

3. Найбільш розповсюдженим варіантом є: здоров'я, фінанси, кар'єра, особистісний ріст, родина, друзі, духовний розвиток, хобі. Але ви можете описати важливі для вас сфери.

4. Оцініть за 10-бальною шкалою рівень задоволеності кожною сферою, де 0, 1, 2, 3 - це повна відсутність або мінімальна задоволеність в життєвій сфері; 4, 5, 6, 7 - середній ступінь, щось вже досягнуто, але до ідеалу ще далеко; 8, 9, 10 - це максимальна ефективність даної сфери у вашому житті.

Пам'ятайте, що правильних або неправильних оцінок не існує. Постарайтеся бути максимально чесною чи чесним, оцініть кожну область виходячи з власних відчуттів.

5. Зобразіть отримані результати на діаграмі і проаналізуйте, що вийшло? Які сфери більш наповнені, а де потрібно приділити більше уваги?

Зверніть увагу на області, в яких найменше балів.

Які перші кроки необхідно зробити, щоб підвищити рівень задоволеності цими сферами хоча б на 1 бал?

• Визначте, в яких сферах життя зміни залежать тільки від вас?

• Виділіть сфери, зміни в яких вимагають сприяння інших людей.

• Подумайте, в якій сфері ви хотіли б почати зміни найближчим часом?

• Запишіть три кроки, які ви можете зробити для виправлення ситуації в тих сегментах, де вийшов найбільш сильний дисбаланс.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ В РОБОТІ

Доволі часто більшість часу в нашому житті займає саме робота. І чим більше ми поринаємо у цей робочий світ, тим швидше ми можемо втомлюватись та вигорати. Що важливо робити, щоб бути в стані психологічної стійкості у професійній діяльності?

Подумайте та запишіть, які прості речі (які не потребують великих грошей чи великої кількості часу) роблять вас щасливим/щасливою саме зараз?

Які сфери життя, окрім роботи, надають вам внутрішній ресурс та сили? Занотуйте ваші відповіді на окремому аркуші паперу або у щоденнику.

Подивіться, що зі списку ви можете використовувати вже в цей час для підтримки стійкості та для більш ресурсної професійної діяльності. Хай це буде вашим інструментом піклування про себе.
Піклування про учнів та їхніх батьків

Коли ми самі можемо попіклуватись про себе та відновити ресурс, ми можемо бути підтримкою для наших учнів та їхніх батьків.

· Подумайте, яку підтримку ви можете запропонувати їм зараз? Можливо, неформальні спільні зустрічі, квести для класу (як онлайн так і офлайн), спільні літературники, спортивні турніри, настільні ігри чи навіть турніри з онлайн-ігор. Занотуйте ваші ідеї.

· Що вам потрібно для реалізації цього? Запишіть ваші роздуми

· Якщо вам потрібна допомога когось з колег, то обговоріть з ними формат піклування про учнів та батьків, що можете спільного зробити. Заплануйте собі декілька різних варіантів піклування про ваших учнів та їх батьків, які можете використовувати у роботі.

· Також можете використовувати чек-лист підтримки учнів та батьків на кожен день:

ЧЕК-ЛИСТ:

Спілкування в чаті. Наприклад, запитати в учнів, як вони зараз. Також можна зробити флешмоб, щоб діти протягом дня фотографували та надсилали в чат предмети певного кольору.

Спільні неформальні зустрічі (онлайн чи очно). Наприклад, екскурсії чи квести.
Поширення актуальної інформації серед учнів та батьків. Наприклад, інформація щодо мінної безпеки чи посилання на вільний доступ до художніх книжок або світових екскурсій.

Спільні заняття для батьків та дітей, як спосіб спільної взаємодії. Наприклад, провести майстер-клас з кулінарії, заняття з йоги на вихідних чи творчість.

Психологічна підтримка. Якщо маєте достатньо ресурсу, то можете сказати дітям та батькам, що вони можуть до вас звертатись у разі потреби в допомозі чи психологічній підтримці. Якщо є потреба перенаправити дітей для отримання допомоги, то завжди можна звернутись до мене (https://marynapavluspsychologist.blogspot.com/p/blog-page_20.html), а також можете використовувати проєкт поруч (https://poruch.me), де проводять психологічні групи для дітей та підлітків, а також батьків, або порекомендувати молодіжний проєкт, де надають підтримку рівний-рівному (https://teenergizer.org)

За матеріалами: Порадник для вчителів https://stop-sexting.in.ua

Шановні освітяни!

ЮНІСЕФ запускає групи підтримки для вас.

Ці групи — можливість обмінятися інформацією, дізнатися щось нове як про емоції дітей, які живуть у ситуації війни, так і про себе та свої емоції, отримати фахові поради, як підтримати себе та своїх учнів.

Покликання за яким можна долучитись до проекту

РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ ПО РОБОТІ З ГРУПОЮ

1. Встановіть з вашою групою доброзичливі відносини. Продемонструйте ваш особистий інтерес до їх життя, проблем.

2. Будьте прикладом самодисципліни, адже учні його переймають.

3. Сприймайте батьків учнів, як своїх союзників.

4. Піклуйтесь, щоб група була організована та згуртована.

5. Підтримуйте у групі комфорт, затишок.

6. Враховуйте індивідуальні особливості, рівень розвитку та можливості учнів.

7. Створюйте умови, щоб навіть "найважчі" учні побували у ситуації успіху, чи ж відчули себе лідером.

8. Старайтесь підтримувати зворотній зв'язок з учнями.

9. Пояснюйте, чого ви хочете від них і наскільки вони виправдовують ці очікування. Будьте конкретними.

10. Будьте природними та щирими, послідовними, справедливими.

11. До учнів проявляйте ввічливість та повагу, але і наполягайте на повазі до дорослих.

12. Не принижуйте учнів, уникайте іронічних чи саркастичних висловлювань.

13. Не дуже реагуйте на незначні провини, вмійте проявити гумор, щоб це не переросло у ворожнечу.

14. Не погрожуйте мірами, які ви не зможете або не збираєтесь здійснити.

15. Не йдіть на поступки і компроміси заради завоювання власної популярності.

16. Підтримуйте контакт з учнями у позаурочний час. Цікавтесь їх самопочуттям та життям.

17. Посилайте батькам не тільки зауваження, але й заохочення.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4. Не можна використовувати чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку дію – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

7. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

Джерело https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/