Ці прекрасні підлітки

Підлітковий вік – це віковий період з 10 до 19 років (за визначенням Організації Об’єднаних Націй).

Це вік стрімких фізіологічних, психологічних, соціальних змін, які відбуваються з дитиною, і це саме той період, коли вона потребує як мудрої та виваженої батьківської підтримки, так і свободи у прийнятті рішень та виявленні своїх поглядів та переконань.

Підлітковий вік можна умовно розділити на три етапи:

1. з 10 до 12 років – молодший підлітковий вік;

2. з 13 до 17 років – середній підлітковий вік;

3. із 17 до 19 років – старший підлітковий вік або юність.

Кожен із цих етапів має свої особливості, які ми розглянемо нижче.

Основні особливості підліткового віку

Для дітей підліткового віку є характерними чотири психологічні реакції, які обумовлюють поведінку підлітків:

1. ЕМАНСИПАЦІЯ ВІД ВПЛИВУ ДОРОСЛИХ

На її формування впливає основне новоутворення віку – відчуття дорослості. У підлітка виникає бажання якщо не бути, то принаймні здаватися і вважатися дорослим. Для нього важливо, наприклад, самостійно обирати собі зачіску (в цьому віці характерно експериментувати із своєю зовнішністю), одяг (дозвольте самостійно купувати одяг, попередньо ви можете проговорити ваші очікування щодо ви-бору), спосіб проведення вільного часу, майбутню професію тощо.

Підлітковий вік сповнений протиріч, і одним з основних є те, що почуття дорослості, яке є провідним психологічним утворенням цього віку, знаходить спротив з боку оточуючих, у першу чергу – значущих дорослих, зокрема батьків. Підліток вже не відчуває себе дитиною, однак ще не може сприйматися дорослими як рівний.

Здобути більшу незалежність від батьків/дорослих – завдання віку. Підлітки відчувають себе дорослими та впевнені, що тепер можуть робити все: спробувати цигарки, алкоголь; спілкуватися, вживаючи ненормативну лексику, тощо. Такі експерименти можуть зникнути згодом, коли підліток усвідомить , що «бути дорослим» – це не про шкідливі звички, а про можливості та відповідальність.

Головним завданням батьків на цьому етапі є: прийняти емансипацію, збільшити рівень свободи та допомогти дитині перейти на новий рівень – стати дорослою. Для досягнення цієї мети батьки можуть делегувати (передавати) свої обов’язки (наприклад, щодо оплати комунальних послуг); дозволяти дитині разом із дорослими приймати рішення, куди поїхати у відпустку; радитись щодо купівлі побутової техніки; щодо ремонту вдома (наприклад, якого кольору зробити стіни у коридорі). За можливості, у підлітка має бути своя кімната, куди інші можуть заходити тільки з його дозволу. Облаштування кімнати – завдання та право підлітка (поклеїти постери, переставити меблі…).

2. СПІЛКУВАННЯ З ОДНОЛІТКАМИ

Крім прагнення до емансипації від впливу дорослих та на противагу йому, підліток відчуває сильну потребу в спілкуванні з однолітками. Відбувається формування «Ми-концепції», що іноді набуває досить жорсткого змісту: «ми – свої, вони – чужі». Діти починають об’єднуватися у групи. Спочатку вони складаються з представників однієї статі; згодом підлітки об’єднуються у більші компанії; пізніше відбувається поділ на пари, відтак компанія починає складатися тільки з пов’язаних між собою пар. Цінності групи підліток схильний визнавати за свої власні.

Отож, найбільш значущі особи в цьому віці – ровесники. Тепер вже не оцінка сім’ї та вчителя є важливою, підліток орієнтується саме на оцінку з боку друзів та однолітків.

3. ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З ФОРМУВАННЯМ СТАТЕВОГО ПОТЯГУ

Підлітковий вік – період активного статевого дозрівання та формування статевого потягу (лібідо). Підлітків цікавить все, що пов’язано зі статтю та стосунками. Цьому сприяє ще й період пубертату – активного статевого дозрівання на фоні гормонального сплеску.

Ключовими етапами формування лібідо у цьому віці є:

· стадія платонічного кохання – у віці 10–12 років достатньо простого спілкування з представниками протилежної статі, визнання, усвідомлення, що підліток подобається комусь, що існують спільні секрети та інтереси. У цей період з’являється перша закоханість, яка має платонічний характер.

· стадія еротичного потягу – у дівчат триває, орієнтовно, з 12 до 17(20) років; у хлопців – з 13(14) до 15(16) років. На цьому етапі розвивається чуттєвість, потреба тактильного контакту, що має еротичний характер: важливо доторкатися до об’єкта своєї закоханості, тримати за руку, обіймати, цілувати.

· У хлопців дана стадія починає формуватися дещо пізніше, ніж у дівчат, однак і завершується дуже швидко, переходячи в стадію сексуального (фізичного) потягу .

· Дівчатка довше залишаються на еротичній стадії. Перехід у сексуальну настає, як правило, лише з початком і досвідом статевого життя.

· стадія сексуального (фізичного) потягу – потреба в реалізації потягу через статевий контакт.

Формування статевого потягу (лібідо) та пов’язане з ним підвищення цікавості підлітків до теми стосунків та сексу є закономірним і цілком природнім явищем.

Якщо в родині тема сексу – під табу, то підлітки знайдуть відповіді на питання, що їх цікавлять, в іншому місці. Що саме вони дізнаються і наскільки ці знання будуть корисними та достовірними, залишається зазвичай закритою інформацією для батьків.

Через гормональну бурю, яку переживає організм, для підлітків характерні різкі перепади настрою – від радості та веселощів до смутку, туги, сліз, хоча вагомих причин для такої зміни настрою може й не бути.

Батькам необхідно з розумінням ставитися до таких коливань настрою і не чинити тиску на дитину, не влаштовувати «допит» щодо того, що з нею трапилося. Важливо сказати дитині, що ви поруч і завжди готові поговорити з нею, коли вона цього захоче.

4. ХОБІ - РЕАКЦІЇ

У підлітків виникають яскраві, але зазвичай нестійкі та мінливі захоплення й хобі, які можуть посідати важливе місце в їхньому житті . Без сумніву, підлітки вимагатимуть від дорослих поваги та прийняття їхніх уподобань.

Творча діяльність має прояви у веденні щоденників, складанні віршів. Інколи батьки, переслідуючи добрі наміри, починають перевіряти особисті речі підлітка . Але такі дії порушують кордони дитини, знецінюють її особистий простір, підривають довіру до батьків.

Характерними ознаками підліткового віку є прагнення до ризику та, так званий, «комплекс невразливості» (або «комплекс супермена/ супервумен»).

У підлітків активно розвивається лімбічна система та префронтальна кора головного мозку. Лімбічна система відповідає за яскраві емоції та отримання задоволення, а під впливом гормонів на етапі пубертату вона стає ще більш чутливою. Саме це робить підлітка імпульсивним, примушує весь час шукати яскравих вражень, наражати себе на ризик, вважаючи, що неприємності можуть статися з ким завгодно, але тільки не з ним.

Підлітка притягує все, що раніше було під забороною. Саме звідси росте коріння такої нестримної жаги до екстремальних видів діяльності, як – от:

· паркур – екстремальний вид спорту, пов’язаний з подоланням перешкод на висоті або в інших небезпечних місцях;

· зачеперство – катання на дахах або інших неприлаштованих для цього частинах потягів / іншого транспорту;

· руфінг – сходження на дах, найвищу точку будівель, телевізійних башт, мостів, інших висотних споруд із використанням пожежних сходів, водостічних труб, уступів тощо, а також інших небезпечних пригод та челенджів (викликів).

Підлітки, переважно, знають про негативні наслідки ризикованої поведінки, проте сигнали від лімбічної системи можуть бути набагато сильнішими, ніж іще несформовані навички самоконтролю (префронтальна кора).

Категорична заборона ризикованої поведінки призводить, як правило, до того, що підлітки лише майстерніше приховують свої уподобання.

Тож батькам важливо ще з раннього віку формувати корисні захоплення своєї дитини, в підлітковому ж віці – якомога більше спілкуватися, проводити час разом, знати про захоплення дитини та спільно з нею:

1) дружньо обговорювати можливі ризики, які є у сучасному житті та техніку безпеки (яким чином зменшити вірогідність травмування);

2) навчати дитину вчасно зупинятися;

3) створювати умови для розвитку навичок самоконтролю.

Гарна новина в тому, що психічна пластичність підлітка дозволяє йому легко піддаватися не лише негативному впливові, а й позитивному.

КРИЗОВІ ПЕРІОДИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Криза 12/13 року життя

Ця криза схожа із кризою 3 року життя («Я сам/-а»). Тільки тепер це «Я сам/-а» – у соціальному сенсі. Як вже зазначалося вище, це саме той вік, коли авторитет дорослого відходить на другий план, а на перший виступає думка однолітків. Криза супроводжується зниженням продуктивності й здатності до навчальної діяльності. Найбільш яскравим симптомом кризи 12/13 року життя є негативізм. Підліток схильний до сварок, виявляє ворожість до оточення.

Одним із зовнішніх факторів, який значно підсилює кризу, є надмірний контроль та жорсткі вимоги з боку дорослих, які не готові визнати певну автономію дитини та дати їй хоча б часткову самостійність у прийнятті рішень, що стосуються її життя.

Якщо батьки вчасно не змінять свою поведінку, в дитині може наростати спротив і конфлікт загострюватиметься, що матиме небажані для всіх наслідки. Щоб уникнути подібних проблем, слід будувати взаємини з підлітком на основі довіри, поваги, дружби. Створенню таких стосунків сприяє залучення підлітка до якої-небудь серйозної діяльності спільно з батьками, де він буде відчувати себе на рівних.

Важливе новоутворення віку (12–13 років) – внутрішній план дій, самоконтроль.


Криза 15/17 року життя

Виникає на межі звичного шкільного та нового дорослого життя. У цей час дитина опиняється на порозі реального світу . Відповідальність перед собою і своїми рідними за вибір, реальні досягнення в цей час – це вже велике навантаження на дитину. До цього всього додається страх перед новим, імовірністю помилки, невдачею під час вступу до професійно-технічного або вищого навчального закладу.

Різка зміна способу життя, включеність в інші види діяльності, спілкування з новими людьми зумовлюють значну напруженість та тривожність.

Нова життєва ситуація вимагає адаптації. Пристосуватися до умов сучасного життя підлітку допомагають два фактори:

· підтримка сім’ї;

· впевненість у собі (почуття компетентності).

Важливими новоутвореннями періоду від 15 до 17 років є самоусвідомлення та самовизначення (професійне й особистісне).

Основні потреби в цьому віці:

· розуміння з боку дорослих, визнання ними незалежності та самостійності підлітка, повага до його таємниць


ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ХОЧУТЬ ЗНАЙТИ СПІЛЬНУ МОВУ З ПІДЛІТКАМИ

· обіймайте дитину не менше 8 разів на день (з дозволу підлітка);

· делегуйте відповідальність та розширюйте межі самостійності;

· дайте можливість самостійно купувати одяг та особисті речі;

· спілкуйтеся з підлітком, коли він/вона говорить, а не коли маєте час або бажання;

· цікавтесь буденним життям підлітка, діліться своїм;

· дивіться разом телевізор та обговорюйте побачене або організовуйте сімейні походи у кіно, парк, на річку;

· поважайте інтереси та хобі підлітка;

· питайте власну думку, запрошуйте на сімейні наради як повноцінного/-ну учасника/-цю;

· говоріть про зміни, які відбуваються в його/її організмі, емоції та почуття, дружбу, закоханість та кохання, статеві стосунки; говоріть без сорому та страху, упевнено, авторитетно та компетентно, відповідайте на запитання;

· хваліть і робіть акцент на досягненнях, вселяйте віру у свої сили та пропонуйте свою підтримку.




За матеріалами буклета "Підлітковий_вік_teenagers_UA"